Кінокультура в Единбурзі представлена не лише дуже широко, але й доволі яскраво. З цим важко посперечатися. Адже насамперед цей напрямок об’єднав таку кількість талановитих особистостей, що це по-справжньому захоплює і вражає. Далі на edinburghski.
Справді, Единбург подарував світу стільки відомих акторів, акторок, режисерів та сценаристів, що місто сміливо може претендувати на звання “кіношної” столиці.
Однак, крім людського чинника, в розвитку кіноіндустрії, звичайно, важливу роль відіграють різні заходи. Адже саме вони сприяють виявленню талантів, а також їх подальшому просуванню.
У цій частині Единбурзький міжнародний кінофестиваль (Edinburgh International Film Festival – EIFF) цілком розумно вважати саме таким “допоміжним” чинником.
Крім того, історія цього заходу розпочалася у далекому 1947 році. І це дає йому повне право вважатися одним із найстаріших кінофестивалів світу. Уявляєте, яку цінність EIFF має не лише для единбурзької, але й для світової культури?!
А ще окремо варто зазначити, що цей фестиваль має унікальну історію. Вона також заслуговує на окрему увагу і навіть цілу статтю.
Початок історії
Важливо зазначити, що історія EIFF почалася трохи з іншого напряму. Адже в 1947 році цей захід було проведено вперше як Міжнародний фестиваль документальних фільмів. Звісно, все кіно, яке було представлено там, мало відповідну тематику. Тоді фестиваль відкрив сам Джон Ґрірсон – засновник британського документального кіноруху. А перші глядачі могли оцінити роботи таких режисерів як Роберт Флаерті, Жак Таті, Роберто Росселліні та Норман Макларен.
Вихід на світовий рівень
Крім того, справедливо звернути увагу на те, що в ті далекі роки величезний авторитет був лише за двома щорічними кінофестивалями – Канським та Венеційським. Тому здавалося, що EIFF ніколи не зможе наздогнати їхній рівень, і залишиться чимось на кшталт “разової акції” чи заходу місцевого значення.
Однак доля розпорядилася так, що фестиваль зміг не лише наздогнати своїх колег, але також значно розширити свою програму. І поступово він почав представляти не лише британські, але також міжнародні кінострічки різних жанрів.
Головна мета
Говорячи про історію Единбурзького міжнародного кінофестивалю, справедливо окрему увагу звернути на те, що саме його створення слугувало ідеєю та ініціативою для підтримки нових талантів. І це чітко простежується на всій історії фестивалю.
Так, він активно допомагав у просуванні “свіжих” імен у кінематографі. Зокрема, йдеться про показ новаторських фільмів Стівена Фрірза, Білла Форсайта та Денні Бойла.
Нововведення фестивалю
Ще однією “родзинкою” Единбурзького міжнародного кінофестивалю є те, що він одним із перших на початку 1970-х років увів у програму ретроспективи. Як відомо, в кіно таке явище означає окрему добірку, завдяки якій можна наочно побачити основну ідею фільмів, знятих тим чи іншим режисером за певний період. Свої перші ретроспективи EIFF присвятив Вернеру Герцоґу, Дуґласу Сірку та Мартіну Скорсезе.
До того ж цікаво, що згодом ця частина програми стала стандартною для багатьох світових кінофестивалів.
“Жіноче кіно”
Також історія Единбурзького міжнародного кінофестивалю містить ще одну особливість, яка додала цьому заходу справжньої унікальності.
Йдеться про Фестиваль жіночого кіно, який у 1972 році став частиною EIFF. У ньому брали участь лише жінки-режисери.
Директором такого “жіночого кіношного фестивалю” стала Лінда Майлс. Вона обіймала цю посаду протягом 1973-1980 років. Причому аналога цього фестивалю, на той момент у Європі не було. А сам факт того, що його очолила жінка, також був для світу чимось неймовірним.
Телефестиваль
Не менш цікавим нововведенням Единбурзького міжнародного кінофестивалю став заснований у 1977 році Единбурзький міжнародний телевізійний фестиваль. Він також проводився в межах основного заходу та був розрахований на 5 днів. Його програма вирізнялася яскравою насиченістю. Причому стосувалася вона не лише показу різних фільмів.
Так, окремо варто виділити лекцію, присвячену Джеймсу МакТаґарту, шотландському телепродюсеру, режисеру та письменнику.
Звичайно, всім сказаним вище унікальність Единбурзького міжнародного кінофестивалю не обмежується. Адже його історія містить ще безліч цікавих фактів, які роблять цю подію по-справжньому неймовірною. А ще це додає заходу окремої “родзинки”, яка привертає до нього більше уваги глядачів.
Та й взагалі, сам факт того, що вже незабаром після своєї появи EIFF зміг досягти рівня двох найвідоміших світових кінофестивалів – Канського та Венеційського, означає, що організаторам, як і самим учасникам, вдалося на весь світ заявити про свій талант і потенціал.
Погодьтеся, таке досягнення багато чого вартує. І, напевно, саме воно визначило подальшу долю фестивалю. Тому що через стільки років цей захід, як і раніше, залишається одним із найбільш яскравих, довгоочікуваних і цікавих. Ну, а його програма щоразу стає справжнім відкриттям, яке не залишає байдужим жодного поціновувача кіномистецтва.