Единбург сміливо можна вважати “колискою” багатьох талановитих людей. Всі вони стали гідними діячами в різних сферах, – література, музика, кіно, театр, наука і політика. Причому талант цих людей виявився настільки великим, що їм з легкістю вдалося підкорити не лише рідне місто, але й заявити про себе у більших масштабах. Далі на edinburghski.
Результати діяльності особистостей, які давно отримали статус історичних постатей, навіть через багато років не втратили своєї актуальності та продовжують залишатися гідним прикладом діяльності в тому чи іншому напрямку. Ну, а сучасні единбурзькі діячі не поступаються своїм попередникам, демонструючи дивовижну майстерність та обдарованість.
Крім того, якщо говорити про порівняння людей, які творили в минулому із сучасними представниками різних сфер діяльності, то справедливо зазначити наступне. В цій частині дуже цікаво спостерігати, як змінювались підходи людей до своєї праці, а також їхні цінності. Адже все це, фактично, є “базою” для наступної самореалізації та можливості заявити світу про себе.
Девід Г’юм став одним із найвідоміших уродженців Единбурга. Причому дана людина не є нашим сучасником. Чоловік жив та творив в далекому минулому. Але від цього його діяльність не стала менш цікавою. А характер та підхід до роботи даної особистості заслуговують на окрему увагу.
Крім того, напрям, у якому йому пощастило розкрити свій потенціал, виявився вельми незвичним. Незважаючи на те, що Девід був дуже багатогранним, найбільшу славу йому принесла філософія. І головною метою діяльності Г’юма в цій сфері було створення натуралістичної науки про людину, яка б займалася дослідженням психологічних основ людської природи.
Пізніше на шляху Девіда виникло чимало перепон. І саме вони певною мірою і на деяких етапах заважали йому реалізувати себе. Однак, як можна побачити на прикладі цього діяча, велике бажання та віра в себе, – ось все, що потрібно для того, щоб розкрити свій потенціал. І від цього особистість цього чоловіка стає ще більше цікавою та захоплюючою.
Ранні роки
Майбутній філософ народився у 1711 році в Единбурзі.
З ранніх років у маленькому Девіді можна було розглянути великий розумовий потенціал. Іншими словами, дитина була дуже розумною. Напевно, згодом саме це відіграло головну роль у тому, що стати студентом Единбурзького університету йому вдалося в ранньому віці, – не досягнувши 14 років.
Переривання навчання
Однак невдовзі з’ясувалося, що в стінах університету юнака мало що цікавило, окрім занять із філософії. Навіть професори викликали в ньому мало поваги. Тому не дивно, що навчання згодом було поставлено на паузу.
Вимушені заходи
В результаті Г’юм так захопився своїми філософськими міркуваннями, що не помітив, як йому виповнилося 25 років. І до того віку в нього не виявилося жодного джерела доходу, бо здобуття освіти він не закінчив.
В результаті Девіду довелося стати помічником торговця.
Бестселер
Однак треба сказати, що незабаром йому вдалося досягти успіху як есеїста. А ще він міг стати бібліотекарем в Единбурзькому університеті. Завдяки цим двом видам діяльності Г’юм забезпечив себе необхідним прибутком.
До речі, окремо справедливо зазначити, що перебування у стінах університетської бібліотеки Девід використав на свою користь. Адже він мав доступ до багатої колекції різних матеріалів. І почавши їх вивчати, він зміг згодом написати велику шеститомну працю під назвою The History of England, яка пізніше стала справжнім бестселером.
Улюблена справа
Однак філософія не переживала бути для Г’юма чимось більшим, ніж просто захопленням. І доказом цього стало те, що протягом 4 років він писав свою велику роботу “A Treatise of Human Nature”. Створення останньої завершилося у 1738 році.
І хоча більшість учених вважають, що “A Treatise of Human Nature” є важливою книгою серед західних філософських праць, британські критики повністю не згодні з такою думкою і вважають, що Г’юм створив щось дуже “незрозуміле та абстрактне”.
Новий етап
В 1741 році Г’юм спробував домогтися того, щоб стати співробітником кафедри пневматики і моральної філософії в Единбурзькому університеті. Але в цьому йому відмовили.
Однак це не вплинуло на прагнення Девіда розвиватися у сфері філософії. Певною мірою цьому сприяло його спілкування з різними мислителями шотландського Просвітництва.
І вже згодом він написав Philosophical Essays Concerning Human Understanding.
Потрібно сказати, ця робота виявилася більш успішною, на відміну від A Treatise of Human Nature.
Релігійні погляди
Говорячи про таку людину, як Девід Г’юм, справедливо зазначити, що він мав такі релігійні погляди, які певною мірою дуже заважали його кар’єрі.
Зокрема, тому і в Единбурзькому університеті, і в університеті Глазго йому відмовили в праві працювати на філософських кафедрах.
А погляди ці полягали в атеїзмі та спростуванні всього релігійного. Суспільству, звісно, це не подобалося.
А в 1750-х роках друзі навіть рятували його від судового процесу, під час якого Г’юм мав усі шанси бути звинуваченим у єресі.
Причому свою позицію щодо релігійних поглядів Девід, звісно, активно висвітлював у своїх роботах.
Так, Philosophical Essays стали прикладом явної антирелігійності.
Лондон
У 1763 році Г’юм залишив рідний Единбург, щоб відвідати в Парижі лорда Гартфорда. Але, як виявилося, там запропонували йому нову посаду, від якої не зміг відмовитися.
Йдеться про пост секретаря британського посольства.
Пропрацювавши в Парижі до 1766 року, Девід виїхав із цього міста, щоб разом із Жан-Жаком Руссо вирушити до Англії. Але відразу після приїзду туди вони з Руссо сильно посварилися.
Проте це не змусило Девіда залишити Лондон. А вже в 1767 році він отримав там посаду заступника Державного секретаря Північного департаменту (The Secretary of State for Northern Department).
До Единбурга Г’юм повернувся у 1769 році. І до смерті в 1776 році філософ не покидав рідного міста.
Завершальна робота
Важливо зазначити, що протягом останнього року свого життя Г’юм працював над написанням дуже короткого автобіографічного есе під назвою “My Own Life”. Причому робота зайняла менше 5 сторінок, але вона розмістила цікаві думки автора щодо його життя.
У цьому есе Девід зізнається читачеві, що його головною життєвою пристрастю була любов до літературної слави. Також він згадав про причину того, що A Treatise of Human Nature стала не зовсім вдалою роботою. Г’юм вважає, що він надто поспішив із публікацією.
Однак на цьому цікаві думки Девіда про своє життя не закінчуються. У короткому есе він зумів поділитися багатьма враженнями про різні життєві ситуації.
Напевно, саме через це останнє есе в творчому та земному житті Г’юма пізніше стало однією з найбільш відомих його робіт. Адже цей твір викликає зацікавленість серед багатьох критиків, біографів та вчених, які із задоволенням знайомляться з думками відомого філософа.
Таким чином, незважаючи на те, що Девіда Г’юм можна сприймати по-різному (зокрема, через його особисті релігійні переконання), він зміг здобути славу одного з найвідоміших філософів Единбурга. І ось уже протягом багатьох років його роботи залишаються актуальними, а вчені продовжують їх дослідження, щоразу помічаючи нові грані таланту цієї дивовижної людини.