Джон Проктор – унікальний художник, який відмовив Льюїсу Керролу

Історії успіху різних талановитих людей надихають та вселяють надію на те, що все обов’язково вийде. Адже, читаючи про їхні досягнення, мимоволі й сам замислюєшся про особисту кар’єру. А звідси виникають думки про самовдосконалення, розвиток та покращення своїх професійних навичок. З іншого боку, біографії відомих особистостей також цікаві з погляду людського чинника. Адже важко не погодитися, що дізнаватися про долі окремих персонажів дуже цікаво. Далі на edinburghski.

Единбург у цій частині є особливим містом. Тому що він став рідним для багатьох успішних людей, які спромоглися заявити про себе всьому світу. Джон Проктор є одним із них. Цей британський художник набув величезної слави. Причому остання була зумовлена ​​як численними ілюстраціями та картинами, автором яких став Джон. Окреме місце у його кар’єрі посіли політичні карикатури. Саме вони зробили митця по-справжньому знаменитим. 

А ще його творчість відома завдяки тому, що він ілюстрував книги. Зокрема, сам Льюїс Керролл віддав перевагу кандидатурі Проктора для створення унікальних картинок його книги “Аліса в Задзеркаллі” (Alice Through the Looking-Glass).

Однак співпраця у цих двох талановитих людей так і не склалася. Чому? Про це можна прочитати трохи нижче. 

Навчання, переїзд та початок кар’єри 

Майбутній художник народився 26 травня 1836 року у місті Единбург. Попри те, що батьки Джона були далекі від творчості, це не завадило хлопчику з ранніх років проявляти чималі здібності у цьому напрямі.Тому згодом він став одним із найкращих учнів Вільяма Бенкса, у кого протягом 6 років навчався мистецтва гравюри. 

В 1859 році Джон вирішив переїхати до Лондона. І на той момент він сам описував себе як людину з дуже обмеженою художньою освітою. Проте з великими амбіціями та численними ескізами. 

Перші самостійні кроки у кар’єрі Проктора пов’язані з посадою графічного журналіста газетного видання Illustrated London News. Але про талант молодого художника вже незабаром стало відомо далеко за межами Лондона. 

Тому в 1874 році Джон отримав запрошення до Санкт-Петербурга, щоб за допомогою свого таланту він міг зобразити кращі моменти королівського весілля Принца Альфреда і Великої княжни Марії Олександрівни. 

Співпраця з великими виданнями

Упродовж 1861-1867 років Проктор був постійним художником великого книжкового видавництва Cassell. Також він періодично співпрацював із Cassell’s Illustrated Family Paper. І, звичайно, займався ілюструванням. Зокрема, він створював картинки для Bright Thoughts for the Little Ones. 

Крім цього Джон також працював з The London Journal та Seven Days Journal.

Невдача у бізнесі та повернення до головного покликання

Справедливо зазначити, що в 1860-х роках Проктор разом із Чарльзом Ґіббоном став власником газети Empire. 

Однак, як виявилося, підприємницька жилка була не найкращою навичкою Джона. Тому всупереч ентузіазму та старанням видання так і не набуло успіху.

Остаточно усвідомивши власне творче покликання, художник у 1867 році зайнявся створенням карикатур для Judy; or, the London Serio-comic Journal. А з 1868 року почав ілюструвати щотижневий періодичний журнал Moonshine.  До речі, з останнім Проктор співпрацював аж до 1877 року. 

Великий успіх Джону принесли його роботи для видань Young Folks та Funny Folks. Саме вони згодом набули статусу перших британських коміксів. 

Псевдонім як спосіб творчого самовираження 

Як і багато творчих людей Джон за свою кар’єру намагався “приміряти” на себе псевдоніми. Зокрема, багато значних робіт для журналу він підписував як “Puck”.  

Серед найбільш яскравих і знаменитих ілюстрацій Проктора варто виділити малюнки до книги Giant-land, Wonderful Adventures of Tim Pippin. Їхнє значення в кар’єрі художника було дуже велике. А саме видання періодично виходило до друку аж до 1940-х років. 

Відмова знаменитому письменнику

1868 рік ознаменувався для Джона важливою подією. Адже саме тоді до нього звернувся сам Льюїс Керрол. І художник отримав завдання проілюструвати книгу “Аліса в Задзеркаллі” (Alice Through the Looking-Glass). На це Проктор відповів, що дуже зайнятий і, на жаль, змушений відмовитися. Тоді замість нього малюнки до знаменитого твору створював Джон Тенніел. 

Згодом Проктор розповів, що справжня причина його відмови в тому, що з Льюїсом було дуже непросто працювати. 

Вдале поєднання роботи та відпочинку 

Загалом варто зазначити, що популярність Джона наприкінці XIX століття була колосальною. Його запрошували ілюструвати багато книжок. Тому художнику доводилося за тиждень виконувати щонайменше два великі замовлення. Але Проктор, попри щільний графік, завжди вмів знайти час на відпочинок та розваги. Зокрема, він був одним із членів The Whitefriars Club та The Savage Club. Там він спілкувався з відомими акторами, художниками та іншими представниками вікторіанської богеми. 

Таким чином, Джона Проктора сміливо можна назвати одним із найяскравіших представників творчої еліти того часу. Адже ілюстрації демонстрували безперечний талант цієї людини. А численні замовлення доводили загальне визнання та повагу.