Культурне життя Единбурга сповнене численних цікавих заходів. Останні привертають велику увагу як місцевого населення, так і туристів. Далі на edinburghski.
Серед таких унікальних подій окреме місце посідають единбурзькі фестивалі. Саме вони по-справжньому вражають своєю яскравістю та різноманітністю.
Единбурзький міжнародний фестиваль (The Edinburgh International Festival) цілком справедливо назвати одним із найдивовижніших заходів. Він присвячений мистецтву і в ньому беруть участь найвідоміші митці світу.
З чого все починалося
Важливо зазначити, що ідея про фестиваль з’явилася після закінчення Другої світової війни. І його подальше створення пов’язане з іменами таких особистостей, як Рудольф Бінґ, леді Роузбері, Тайрон Ґатрі та Одрі Майлдмей.
Сам захід мав завдяки мистецтву допомогти людям відновитися після війни.
Крім того, справедливо звернути увагу на те, що до історії фестивалю безпосереднє відношення має Генрі Гарві Вуд, який очолював Британську раду у Шотландії та Сідні Ньюман, професор музики в Единбурзькому університеті.
Саме завдяки всім згаданим іменам ідею про Единбурзький міжнародний фестиваль було реалізовано.
Муки вибору
Щодо місця проведення фестивалю, то з цим також пов’язана окрема історія.
Справа в тому, що спочатку для цього Бінґ розглядав “кандидатуру” кількох англійських міст. Причому, серед них Единбурга не було.
Лише в 1939 році Рудольф побував у цьому дивовижному місті, яке одразу по-справжньому його вразило. Зокрема, окрему увагу чоловіка привернув Единбурзький замок.
Тому згодом не залишилося жодних сумнівів відносно того, що фестиваль буде проводитись саме в Единбурзі.
З розмахом
Причому пізніше сам Бінґ також був дуже задоволений своїм вибором. Адже, на його думку, будь-який масштабний фестиваль не буде успішним, якщо його проводити в якомусь не цікавому місці.
Крім того, історія Единбурзького міжнародного фестивалю зароджувалась у післявоєнний час. А це означає, що на той момент чимало міст ще було зруйновано і тому не могли забезпечити заходу той рівень, який замислювали організатори.
На думку останніх місто, де треба було проводити фестиваль, мало відрізнятися здатністю прийняти від 50 000 до 150 000 гостей. А це означає, що дуже маленьким воно не могло бути.
Також організатори хотіли, щоб там була мальовнича місцевість, а країна, де, власне, і знаходиться саме місто, обов’язково має бути привабливою для туристів. Тому театри, концертні зали, парки та інші визначні пам’ятки, – все це було необхідною “складовою” при виборі місця проведення заходу.
Ну, а Единбург, як відомо не тільки відповідає всім цим чинникам, але також має свою неймовірну атмосферу, яка не залишає байдужим нікого.
Довгоочікувана подія
У результаті перший Единбурзький міжнародний фестиваль було проведено в 1947 році з 22 серпня до 11 вересня. І ця дата стала найважливішою у подальшій історії цього заходу.
Програма
Якщо детальніше говорити про фестивальний “репертуар”. То слушно зазначити, що спочатку він був переважно спрямований на класичну музику.
До того ж особливу увагу гостей привертали виступи відомих музикантів. Зокрема, йдеться про диригентів Бруно Вальтера і Вільгельма Фуртвенґлера, піаніста Артура Шнабеля, скрипача Йожефа Сіґеті.
Загалом варто сказати, що історія фестивалю негласно поділена на певні періоди. І з ними ж пов’язані виступи артистів, творчість яких також припала на конкретний часовий проміжок.
Так, серед інших, у повоєнні роки на единбурзькій сцені фестивалю блищали диригенти Рафаель Кубелік, Шарль Мюнш, Вольфґанґ Завалліш та Леонард Бернстайн, піаністи Соломон та Рудольф Серкін, струнний музикант П’єр Фурньє, співаки Борис Христов, Елізабет Шварцкопф та Пітер Пірс.
Нові імена
Ну, а потім з подальшим віддаленням від повоєнного періоду единбурзький глядач завдяки фестивалю міг відкрити для себе нові імена в мистецтві. Диригенти Джордж Селл, Отто Клемперер, Колін Девіс і Курт Мазур, піаністи Альфред Брендель, Марта Арґеріх, скрипалі Леонід Коган і Давид Ойстрах, диригент і віолончеліст Мстислав Ростропович, а також оперна співачка Галина Вишневська, – їх виступи приносили величезне задоволенням глядачам протягом двох десятиліть існування фестивалю.
Опера
Проте говорячи про історію Единбурзького міжнародного фестивалю, не можна не згадати про інші складові програми, без яких також неможливо собі уявити цей яскравий захід.
Так, виступами музикантів усе не обмежилося. І ще одним важливим фестивальним напрямом стала опера.
Спочатку оригінальні постановки демонстрували виключно запрошені трупи.
Зокрема, з 1947 до 1976 рік на фестиваль приїжджали оперні артисти з Гамбурга, Стокгольма, Будапешта, Праги, Франкфурта, Штутгарта, Флоренції.
Але в 1965 році, крім вистав запрошених артистів, глядачі могли побачити оперні постановки единбурзького виробництва. Слід сказати, це стало справжньою подією для фестивалю та його організаторів. Адже це означало, що місцева “оперна культура” вийшла на новий, вищий рівень.
Балет
Як відомо, разом з оперою “поруч” завжди йде балет. Цей вид мистецтва також має безліч шанувальників по всьому світу. Адже він вражає своєю легкістю, витонченістю, грацією та неймовірною красою. Саме тому організатори Единбурзького міжнародного фестивалю не могли не додати до програми виступи балетних виконавців.
Цей жанр вперше на фестивальній сцені був представлений у 1947 році виставою “Спляча красуня” з Марґо Фонтейн та Робертом Гелпманом.
Драматичні постановки
Крім напрямків, пов’язаних із музикою, фестиваль з моменту свого створення зміг відкрити для своїх гостей завісу драматичного мистецтва. В цьому організаторам заходу допомагали британські трупи, які із задоволенням висловлювали підтримку тоді зовсім “юному” Единбурзькому міжнародному фестивалю.
Справжньою подією стала постановка за мотивами п’єси A Satire of the Three Estates Девіда Ліндсея.
Пізніше фестивальна програма почала включати виступи драматичних труп із усього світу. Бельгійські, французькі, італійські, грецькі, польські, японські, канадські, американські та швейцарські актори блискуче демонстрували свою майстерність, радуючи глядачів цікавими постановками.
Образотворче мистецтво
Говорячи про Единбурзький міжнародний фестиваль, цілком справедливо назвати цей яскравий захід справжньою окремою “платформою”, яка об’єднує найталановитіших представників різних напрямів мистецтва. І, звичайно, тих, хто може віднести себе до шанувальників останніх.
Однак, незважаючи на різноманіття цього “культурного свята”, протягом перших років існування йому не вдалося продемонструвати ще одну головну складову. Йдеться про образотворче мистецтво, яке протягом перших двох років проведення фестивалю не було включено до програми.
Лише в 1949 році гості змогли насолодитися справжніми шедеврами світового мистецтва. Причому з кожним наступним роком Единбурзький міжнародний фестиваль пропонував виставки, де були представлені унікальні роботи таких майстрів, як Ренуар, Сезанн, Рембрандт, Ґоґен, Моне та інших геніїв.
Таким чином, історія Единбурзького міжнародного фестивалю є окремою і дуже важливою складовою культурного минулого. Адже вивчаючи її, можна побачити не тільки становлення одного з найвідоміших заходів Единбурга, але й познайомитися з повоєнним періодом життя міста, і навіть творчістю численних обдарованих особистостей. Тому що дух мистецтва, краси та таланту завжди був невід’ємною частиною единбурзького розвитку. І вищевикладене є ще одним доказом цього.