Единбург є рідним містом для багатьох відомих людей. Всі вони досягли успіхів у різних галузях. Саме це згодом дозволило їм по-справжньому прославити місто, в якому вони народилися. І навіть певною мірою стати його символом. Далі на edinburghski.
Джеймс Босвелл також належить до найбільш відомих уродженців Единбурга. Багатогранний талант дозволив йому реалізуватися в різних сферах. Біограф, юрист та автор щоденників, – все це саме про Джеймса.
Погодьтеся, дана особа точно заслуговує на окрему статтю.
Ранні роки
Джеймс народився 29 жовтня 1740 року в Единбурзі.
Коли хлопчику виповнилося 5 років, він розпочав навчання в академії Джеймса Манделла. На той час цей заклад вважався по-справжньому висококласним. Там маленький Джеймс вивчав письмо, латину, англійську мову та арифметику.
Однак роки навчання в академії у дитини залишили не найприємніші враження. Однією з причин цього була його сильна сором’язливість.
В результаті хлопчика було виключено. І після цього перейшов на навчання із приватними репетиторами.
Одним із викладачів, який залишив вагомий слід у душі маленького Босвелла, став Джон Данн. Саме він прищепив хлопчику інтерес до сучасної літератури та релігії.
Освіта
Коли Джеймсу виповнилося 13 років, його зарахували на курс мистецтв Единбурзького університету. Згодом юнак навчався там упродовж 1753-1758 років.
У 19 років Босвелл став студентом університету Глазго. До того ж у стінах цього закладу йому пощастило навіть бувати на лекціях самого Адама Сміта.
Але саме в цей період Джеймс вирішив, що хоче стати католицьким ченцем. Батько, дізнавшись про таку новину, наказав синові негайно повернутися з Глазго додому. Однак підкорятися юнак не мав наміру. Тому наступні три місяці він провів як справжній розпутник. І лише після цього батько таки повернув сина до Шотландії.
Потім він знову почав навчатися в Единбурзькому університеті. Але, вимушеним батьком, він відмовився від переважної частки спадщини в обмін на щорічну матеріальну допомогу.
Вивчення права
30 липня 1762 року в житті Джеймса настав новий етап. Саме тоді він зміг скласти іспит з юриспруденції. Після цього батько не тільки підвищив йому грошову допомогу, але й дозволив синові поїхати до Лондона. Після прибуття туди Босвелл зайнявся веденням щоденника, присвяченого цьому періоду життя. А в 1950 році зошит був опублікований під назвою “London Journal”.
У серпні того ж року Джеймс вирушив до Європи. Причому на такий крок він зважився задля того, щоб вивчати право в стінах Утрехтського університету (Utrecht University). В результаті Босвелл там не лише навчався, але також спілкувався з різними людьми.
Подорожі
В червні 1764 року Джеймс залишив Утрехт і наступні два роки присвятив подорожам. Йому вдалося відвідати Швейцарію, Німеччину, Італію, Францію та Корсику.
В ході цього Босвелл зустрічався із відомими особистостями. Зокрема, йдеться про Жан-Жака Руссо та Вольтера.
Повернення
У 1766 році Джеймс повернувся до Шотландії, попередньо провівши кілька тижнів у Лондоні. В Единбурзькому університеті він зміг скласти випускний іспит з юриспруденції. І це дало йому право стати адвокатом. Згодом упродовж 10 років Босвелл у рідному Единбурзі вів юридичну практику. Але свою щорічну відпустку вважав за краще проводити в Лондоні в компанії тамтешніх письменників та редакторів. Адже це сприяло розвитку його літературних амбіцій.
Треба сказати, цьому бажанню судилося збутися, – він почав розміщувати свої матеріали в журналах і газетах Единбурга і Лондона.
Важливий етап
1768 рік ознаменувався для творчого шляху Джеймса публікацією “An account of Corsica, journal of tour to that island, and memoirs of Pascal Paoli” (“Звіту про Корсику, щоденника подорожей цим островом, і мемуарів Паскаля Паолі”). У цій книзі читачі могли ближче познайомитися з історією та описом Корсики, і звичайно, більше дізнатись про подорож Босвелла.
Важливо зазначити, що Джеймсу дуже подобалася ідея про Корсиканську республіку. Коли в 1768 році Франція вторглася на острів, він всіляко намагався акцентувати увагу суспільства на цьому, а також постачати корсиканських бійців зброєю та грошима.
Особисті недоліки
Говорячи про адвокатську діяльність Босвелла, слід зазначити, що вона була не такою вже успішною. Мабуть, можна сказати, що його літературна кар’єра була більш вдалою.
Але під кінець 1770-х років Джеймс почав дуже захоплюватися алкоголізмом та азартними іграми. Все це перемішувалося із чималим захопленням чоловіка жінками. Причому наявність законної дружини в особі Марґарет Монтґомері його зовсім не бентежило.
Крім цього, в Босвелла часто траплялися різкі перепади настрою. Втім, таке явище спостерігалося в нього ще з дитинства. Просто з веденням не зовсім здорового способу життя все значно посилилося.
Найголовніший твір
У 1784 році Джеймс вирішив остаточно переїхати до Лондона. До того ж там він вирішив покращити свою юридичну кар’єру у складі англійської колегії адвокатів. Але ця спроба не мала успіху.
Після цього Босвелл навіть хотів висувати свою кандидатуру до парламенту, проте цей план також виявився провальним. Після всіх невдач у галузі права чоловік весь свій час присвятив написанню The Life of Samuel Johnson. Згодом ця книга принесла Джеймсу найбільшу літературну славу. В цій роботі він описав біографію відомого письменника Семюеля Джонсона.
Потрібно сказати, що книга одразу після опублікування стала дуже цікавою для критиків та читачів. Причому її навіть називають вагомим твором, який зіграв значну роль у розвитку жанру біографії. А ще згодом цю роботу почали вважати найкращою біографією, яка була написана англійською мовою.
На жаль, бурхливе життя Босвелла стало причиною його ранньої смерті у віці 55 років. Це сталося у 1795 році. Венеричні захворювання та багаторічне пияцтво призвели до того, що земний шлях Джеймса обірвався.
Однак, на жаль, дійсність є такою, що чомусь дуже часто багато талановитих людей завершують своє життя трагічно. А ще вони максимально не бережуть себе, розмінюючись на миттєві радощі, які нерідко представлені алкоголем, наркотичними засобами та розгульним життям. І така сумна особливість простежується на біографіях численних відомих особистостей.
Можливо це пов’язано з ще однією негласною “життєвою аксіомою”, яка говорить про те, що по-справжньому обдаровані люди довго не живуть. Їхній надмірно яскравий талант змушує їх, ніби поспішати жити, отримуючи максимальне задоволення тут і зараз. Адже для того, щоб створювати щось прекрасне вони потребують позитивних емоцій та енергії. А це можна отримати тільки за допомогою розслаблення, відпочинку та задоволення власних потреб. На жаль, в цій частині дуже багато людей втрачають межі дозволеного і починають зловживати.
Так це чи ні, – судити не нам. Але, як показує життєвий досвід, в більшості випадків дане “правило” є дуже вірним. І історія Босвелла не стала винятком.
До того, як вважав за краще жити цей діяч, можна ставитися по-різному. Але єдине залишається незаперечним, – його літературні досягнення стали безсмертними. А це, напевно, і є найціннішим для будь-якої людини, чиє життя було пов’язане з творчістю.