Мистецтво в Единбурзі вражає своєю різноманітністю. Безумовно, головною причиною цього є наявність там величезної кількості талановитих діячів. Саме вони просувають культуру та сприяють її безупинному розвитку. Далі на edinburghski.
Представники різних сфер, – музики, театру, скульптури, і звичайно, живопису намагаються зробити творчість цікавішою для публіки. А ще вдосконалюють її за допомогою впровадження нових технік, стилів та жанрів.
Безумовно такого стану справ прагнуть як сучасні діячі. Їхні колеги, які працювали багато років тому, також усіляко покращували певні сфери, створюючи справжні шедеври.
Звичайно, досконалості у світі не буває. І як не намагайся, все одно завжди є куди зростати. Якщо говорити про живопис, то цей напрямок вимагає величезної праці. Адже для того, щоб освоїти це мистецтво, дуже важливо ознайомитися з різними техніками, вивчити деякі історичні відомості, а також працювати над собою.
Ендрю Вілсон (Andrew Wilson) є одним з найвідоміших шотландських художників-пейзажистів. Твори цього діяча можна відразу впізнати серед інших. Йому властива авторська манера виконання. Що, безумовно, тільки позитивно впливає на сприйняття його картин.
Навчання та виїзд до Італії
Ендрю народився у 1780 році в Единбурзі. З раннього віку хлопчик почав вивчати мистецтво. Ну а його педагогом був відомий художник Олександр Несміт (Alexander Nasmyth).
Коли юнакові виповнилося 17 років, він вирушив до Лондона. І там певний час працював у школах Королівської академії мистецтв (The Royal Academy of Arts).
Однак Вілсон розумів, що йому самому, як художнику, ще необхідно багато чого навчитися. Тому в 1800 році він прийняв рішення виїхати до Італії, де таки зайнявся вивченням робіт талановитих майстрів. Зокрема, йдеться про їхні стилі та техніку. А ще цей період дозволив Ендрю зробити чимало замальовок. Переважно вони зображували архітектурні споруди римських та неапольських околиць.
Як Наполеон оцінив роботу художника
До Лондона художник повернувся в 1803 році, але ненадовго. Незабаром він поїхав до Італії. Але саме тоді Європу знову охопила війна. Проте Ендрю вдалося дістатися Генуї, де йому пощастило знайти захист американського консула. А ще Вілсон став членом Ліґурійської Академії (The Ligurian Academy).
І маючи безпосереднє відношення до цього товариства, Ендрю став учасником однієї дуже цікавої події. Йому пощастило бути присутнім під час відвідування Наполеоном Бонапартом однієї з виставок. І коли хтось із заздрісників, вказавши на картину Вілсона, повідомив французькому імператору, що вона створена англійцем, відповідь була вичерпною: “Талант не має меж”.
Імпорт картин
Варто зазначити, що саме під час італійського періоду творчості Ендрю виявив вигоду імпортувати до Лондона картини старих майстрів. Тому в 1805 він знову приїхав, привізши з собою понад п’ятдесят полотен.
Подальший розвиток діяльності
Однак пізніше життя Вілсона склалося так, що він більше не повернувся до Італії, остаточно осівши в Лондоні. Там він зайнявся створенням робіт за допомогою акварелі. І став одним із перших членів спільноти Об’єднані художники (The Associated Artists). Також обійняв посаду викладача малювання у Королівському військовому коледжі (The Royal Military College).
У 1818 році Ендрю отримав нову посаду. Він очолив The Trustees’ Academy. Це був художній навчальний заклад Единбурга, де можна було здобути вищу освіту у сфері мистецтва.
Величезний сюрприз та повернення до Італії
1826 рік ознаменувався для Вілсона справжньою удачею. Адже тоді він отримав чималу суму грошей від Пітера Сполдінґа (Peter Spalding) на знак визнання його роботи в процесі благоустрою Queen Street Gardens в Единбурзі.
Треба сказати, що це стало для Ендрю величезним сюрпризом. Тому згодом, використавши ці кошти, він разом із сім’єю знову повернувся до Італії. А з 1826 року і протягом наступних двадцяти років він жив у Генуї, Римі та Флоренції.
Але важливо зазначити, що творчість, як і раніше, залишалася справою життя художника. Так, значною частиною його буднів були консультації з питань мистецтва. Ще він займався збиранням картин для приватних колекцій. І звичайно, створював багато робіт, використовуючи олійні фарби та акварель.
Раптова смерть
Цікаво, але зрештою життя зіграло з Вілсоном злий жарт. Особливо щодо його постійних роз’їздів.
Так, у 1847 році він залишив сім’ю в Італії, а сам знову вирішив з’їздити до Шотландії. І начебто все було добре. Закінчивши зі справами, Ендрю збирався у зворотний шлях. Але саме напередодні повернення він раптово помер в Единбурзі.
Сталося це 27 листопада 1848 року.
Таким чином, Ендрю Вілсон зміг стати одним із найвідоміших художників-пейзажистів. Маючи певний стиль, і присвятивши своє життя мистецтву, цей майстер створював унікальні полотна. А ще відіграв важливу роль у створенні багатьох приватних колекцій визначних особистостей.
Майже протягом усього життя митець їздив з Італії на батьківщину і назад. Але одна з чергових поїздок закінчилася сумно. Раптова смерть ніби стала негласним роком долі. Мовляв, талант, який народився в Единбурзі, має одного разу залишитися там назавжди…